Агроволокно для редьки, ріпи, редису й ріпаку/брукви

Редька

Редька відома з дуже давніх часів, її вирощували у Стародавньому Єгипті, Вавилоні, Стародавній Греції та Римі, а батьківщиною вважається Азія. Це овоч, який є водночас продуктом харчування і ліками. Редьку називають санітаром організму, оскільки коренеплоди містять бактерицидну речовину та лужні солі, які виводять з організму шкідливі та отруйні продукти обміну.

Вирощується безрозсадним способом: насіння висівають у відкритий ґрунт з кінця квітня на глибину 2–4 см, воно проростає вже за температури 1–2°С. У південних регіонах насіння висівають у відкритий ґрунт на 1–2 тижні раніше. Для північніших регіонів строки висаджування затримуються на 1–2 тижні.

Культура дуже вологолюбна, рекомендується використовувати мульчувальний матеріал агроволокно 60 г/м² чорного кольору. Під ним не утворюється ґрунтова кірка і не проростають бур’яни, поливати та підживлювати можна без зняття матеріалу. Агроволокно 60 г/м² розстилають у міжряддях на грядку або роблять О-подібні надрізи для редьки. Ґрунти бажані легкі, добре оброблені, з кислотністю pH 5,5–7,0.

Редька належить до холодостійких культур, витримує заморозки до -5°С, а для росту і розвитку достатньо підтримувати температуру 18–25°С. Редька має високу лежкість, для зимового зберігання коренеплоди збирають перед настанням заморозків (кінець вересня — жовтень).

Найближчими родичами редьки є ріпа та бруква, які належать до родини капустяних або хрестоцвітих, а також редис, що є різновидом редьки.

Редис

Редис — найраніший овоч, деякі сорти готові до споживання вже через 25–30 днів після посіву. Коренеплоди мають різне забарвлення: від біло-рожевого та червоного до фіолетового. Культуру часто використовують як попередника теплолюбних розсадних культур як для відкритого, так і для захищеного ґрунту.

Як скороспілий овоч, редис допомагає організму у весняний період дефіциту вітамінів, також має бактерицидні властивості.

Редис вирощують як однорічну рослину. Він вимогливий до вологи, поливати потрібно рівномірно, щоб уникнути розтріскування коренеплодів. Полюбляє легкі, родючі ґрунти з кислотністю pH 6,0–6,5.

Для отримання ніжних та соковитих коренеплодів необхідно дотримуватися короткого світлового дня: за довгого дня редис не утворює коренеплоди, а викидає квітконоси.

Щоб продовжити період вирощування культури влітку, використовуйте нетканий матеріал агроволокно 60 г/м² чорного кольору. Посіви накривають матеріалом і прибирають його лише на нетривалий час вдень, оскільки світло через матеріал не надходить, що створює ефект короткого дня.

Також рекомендуємо агроволокно 60 г/м² як мульчувальний матеріал — під ним не ростуть бур’яни, не утворюється ґрунтова кірка, зберігається необхідна волога, а поливати та підживлювати можна без зняття покриття.

Редис належить до холодостійких рослин, витримує заморозки до -5°С. Вирощується безрозсадним способом: насіння висівають з кінця березня на глибину 1–2 см, воно проростає вже за температури 2–4°С.

Ріпа

Ріпа до появи картоплі вважалася другим хлібом і займала перше місце серед овочів. Вона також має ранозагоювальні, антисептичні та знеболювальні властивості. Батьківщиною вважають Західну Європу та Азію, де ріпа досі зустрічається у дикому вигляді.

Це дворічна культура, яку у нас вирощують як однорічну. Ріпа потребує гарного зволоження, сонячного освітлення, легких і родючих ґрунтів із кислотністю pH 6,5–7,5.

Для збереження необхідної вологи рекомендується використовувати мульчувальний матеріал агроволокно 60 г/м² чорного кольору. Під ним не утворюється ґрунтова кірка і не ростуть бур’яни, поливати і підживлювати можна без зняття матеріалу. Агроволокно розстилають у міжряддях або роблять О-подібні надрізи.

Насіння висівають у відкритий ґрунт починаючи з квітня на глибину 1,5–2 см. Проростає воно при температурі 2–4°С. У південних регіонах строки висівання на 1–2 тижні раніше, у північних — на 1–2 тижні пізніше.

Як і редька з редисом, ріпа належить до холодостійких культур і витримує заморозки до -4–5°С. Для росту і розвитку необхідна температура 15–20°С. Урожай ріпи для зимового зберігання збирають перед заморозками (перша половина вересня).

Також існують салатна та листова ріпа, які є близькими родичами звичайної ріпи та походять з Японії. Салатна ріпа використовується в їжу у вигляді молодого листя, а листова взагалі не утворює коренеплодів.

Бруква

Брукву ще називають рапсом, і вважається, що вона походить від нього. Бруква подібна до ріпи за харчовими та лікувальними властивостями й була дуже поширена до появи картоплі.

Це дворічна рослина, яку вирощують як однорічну. Бруква потребує легких, родючих ґрунтів із низьким вмістом азоту та кислотністю pH 5,5–7,0.

Бруква належить до морозостійких культур, сходи витримують заморозки до -5°С. Насіння висівають у відкритий ґрунт на початку травня на глибину 1,5–2,0 см. У південних регіонах висівають на 1–2 тижні раніше, у північних — пізніше. Проростання починається за температури 2–3°С, а оптимальна температура для росту і розвитку — 15–20°С.

Брукву можна вирощувати і розсадним способом — насіння висівають наприкінці квітня під укриття. Як укривний матеріал рекомендується агроволокно щільністю 17–30 г/м², для теплиць — щільніше 42–60 г/м². На відміну від плівкових укриттів, агроволокно не створює конденсату, легке, “дихає” і зберігає вологу.

Бруква дуже вологолюбна, тому в південних регіонах її вирощують рідко через нестачу вологи. Посіви рекомендується мульчувати і розпушувати ґрунт. У якості мульчі використовується агроволокно 60 г/м² чорного кольору.

Урожай брукви збирають до настання заморозків (кінець вересня — жовтень).

Олександр Черненко

Олександр Черненко має понад 12 років досвіду у сфері логістики та пакувальних матеріалів. Розпочинав кар'єру як менеджер з постачання, пізніше працював у великих логістичних компаніях на позиціях керівника відділу закупівель. Співпрацював із сотнями українських компаній з налаштування процесів пакування. З 2019 року — незалежний консультант і технічний редактор блогів для виробничих і торгових компаній. Регулярно виступає на галузевих конференціях та публікує аналітичні матеріали щодо трендів пакування в Україні.

Інші статті автора